Третій – їхні постійні трансформації та вдосконалення в результаті розв’язання з їхньою допомогою нетривіальних як внутрішніх, так і зовнішніх, переважно емпіричних/експериментальних проблем дослідження відповідних предметних галузей. Для відповіді на поставлене в заголовку статті запитання, науку варто розглядати тільки як складний соціальний інститут продукування нового знання про будь-які уявні/ідеальні та матеріальні реалії. Відсутність або імітація цього процесу перетворює науку з пізнавального інструменту, який постійно вдосконалюється науковцями, https://lvputts-ntu.lviv.ua/ на впорядковане сховище незаперечних істин, вартих шкільного та університетського вивчення в ранзі пропедевтики інших наук. У Новий час, головним чином завдяки роботам Декарта і Гегеля, було введене уявлення про універсальну науку, яку і вважали філософію; інші науки виступали як частини філософії. Ця спокійна згода філософії і науки продовжувалася недовго. З одного боку, в самої філософському середовищі виник рух проти визнання філософії наукою, оскільки, як вважали деякі (Шопенгауер, Ніцше), вона жизненней всякої науки, вона є мистецтво.

З іншого боку, відчувався тиск наук на філософію. У рамках неопозитивизма (XX повік) філософія вже не вважалася наукою, бо у неї немає самостійної експериментальної бази і вона не займається істиною. Власне предметно-практична діяльність виступає «первісною базою» пізнання, а логіка мислення є своєрідною трансформацією відповідних трудових операцій. Мислення настільки логічне, наскільки буде логічним, несуперечливим та послідовним сам процес діяльності. Символ «серця» у філософії Юркевича багатозначний. Поворот від зовнішнього світу до людини зумовлений також дискредитацією натурфілософії, яка пропонувала різні, часто суперечливі схеми пояснення світу.

Посилання

Друге питання передбачає, що справжній філософ – це філософ практичний, тобто він є наставником мудрості. Відповідь на третє питання розкривається вказівкою на те, що філософія пов’язана з вищими моральними цінностями та їх обґрунтуванням. І четверте питання,– об’єднує попередні через визначення головної смисложиттєвої проблеми.

Діалектика: Поняття, Основні Категорії, Принципи Та Закони

Наука – це віра у факти, без яких уся наукова діяльність втрачає підставу. Філософ може уявити теоретично такі умови, в яких наукове трактування фактів або помилковою, або безглуздою, як наслідок, він має повне право ігнорувати їх. У кожної релігії, секти або будь-якої іншої групи людей, об’єднаних загальними поглядами, є своя філософія, яка грає роль фундаменту. На Заході філософія в самому прямому сенсі була підставою для всього вненаучного, починаючи від християнства і закінчуючи атеїзмом. Першими атеїстами були саме філософи. Вони ж сформулювали найважливіші аргументи проти релігії.

На формування екзистенціалізму і на поширення його ідей значний вплив мав досвід виживання особи, набутий в соціальних катаклізмах XX ст. — в Першій і Другій світових війнах, досвід наруги над особистістю тоталітарних режимів фашизму і сталінізму. Екзистенціалізм намагався знайти стійку опору виживання особи в чужому (і навіть ворожому) їй світі за усвідомлення нею краху ідеалів Просвітництва (віри в розум і науку) і крихкості, нетривкості власного існування. Екзистенціалізм — це своєрідний духовний протест, бунт особи проти абсурдного з її погляду світу, пошук виходу з цієї ситуації.